Дитяча дружба – це тренувальний майданчик майбутніх дорослих стосунків. Дитина з близькими друзями відточує манеру вирішення конфліктів, манеру спілкування, як починати, як завершувати стосунки, уміння довіряти людям, уміння  чути і слухати інших, моменти про ревнощі, заздрощі, “ділитися-не ділитися”. Усе це в дружніх стосунках підсилюється або якщо дитина обирає не дружити і не дуже контактувати, то починає просідати соціальна складова. В таких випадках ми це напрацьовуємо саме в дитячих дружніх стосунках. 

Є кілька етапів: знайомство, підтримка дружніх стосунків: прояснення усього, що незрозуміло, підтримка, турбота один про одного і вміння завершувати екологічно стосунки. 
Батьки мають допомагати дитині, підказувати, як кожен з цих етапів проходити. 
Дитина приходить до вас: “Мам, щось у мене друзів мало”. – “Давай подумаємо, як я можу тобі допомогти знайти цих друзів”. Даєте дитині поради, якими словами можна знайомитися, тренуєте варіанти розвитку подій. 

З дружніх стосунків дитина може виносити глибокий досвід відкритості чи ворожості світу до неї. Сутички зі світом періодично будуть траплятися, це нормально. Ви не зможете вберегти дитину від кожного образливого слова чи зіткнення інтересів. Задача дорослих – допомагати дитині проходити ці сутички, пояснювати, що це нормально, вчити, якими способами і методами пробиратися крізь зіткнення.

Конфлікт – це зіткнення двох протилежних ідей, двох протилежних інтересів, якщо його правильно проходити, то стаєш мудрішим, отримуєш більше досвіду, і надалі, якщо точно таке ж зіткнення відбувається, знаєш, як з нього вирулювати. Не треба говорити дитині «З усіма дружи, ні з ким не сварися». Щоб реалізувати цю установку, дитина буде здавати свої інтереси, не захищатиме позиції, це не буде корисно для неї

Є 5 стратегій вирішення конфліктів: уникнення, конфронтація, підлаштування, компроміс і співпраця. Дітям важливо розповідати про усі п’ять. Вони можуть обирати, у якій життєвій ситуації, якою з них користуватися. Не корисно навчати дитину «завжди шукати компроміс». Якщо прояви конфліктуючої сторони неадеватні, доречно уникнути. Дитина повинна уміти відфільтрувати всередині себе, яка відбувається ситуація, і яку стратегію застосувати.

Вирішення конфлікту – не задача батьків. Це задача дитини – згідно вікових норм розвитку розв’язати певне непорозуміння в її дружніх стосунках, і вона має це подолати. Батьки мають підказувати способи, методи. Робити це вдома під час розмови, а не в самій ситуації в школі чи садочку.
Підтримка батьків у цьому місці створює потужне психологічне підгрунтя для дитини. Тоді вона знаходить якнайкращий варіант розв’язання ситуації.  Ставимося серйозно. Якщо дитина приходить і говорить: «Мам, чи тато, я не можу порозумітися із другом». Ви бачите, що вона засмучена, знову в них виникли якісь непорозуміння, ми це не ігноруємо, говоримо, запитуємо в дитини, що трапилося, шукаємо  правильний час і правильне місце. Цьому має бути приділений спеціальний час. Дитина має відчувати, що це якісна розмова, а не просто типова розмова. У таких особливих розмовах можна закладати дитині в голову цінності, принципи, основи дружби. У кожного з вас, як у дорослого, очевидно, що вони вже є. І, очевидно, що вона буде переймати те, що ви демонструєте, які у вас друзі, як ви спілкуєтеся, наскільки часто-нечасто, як вирішуєте з ними проблемні ситуації, чи немає у вас подвійного дна у стосунках з друзями, коли ви при зустрічі люб’язні, а за спиною реагуєте негативно. Дитина це зчитуватиме, братиме все це під копірку собі. Ці принципи дружби, вона нестиме в свої дружні стосунки. Тому проглядайте, чи усе те, що ви транслюєте в своєму житті, хочете, щоб було в стосунках дитини з її друзями.

Схема дій батьків: дитина приходить з проблемою, що в неї непорозуміння з другом. Ми приділяємо певний час і простір. Ні на що не відволікаємося. Дитина має відчути, що в розмові зараз буде відбуватися щось особливе. А далі задача, не перебиваючи, уважно усе вислухати. Мають бути уточнюючі запитання. Потрібно дати дитині виговоритися, аж поки ви не зрозумієте, що вона сказала все, і ви деталі ситуації розумієте. Якщо вам деталей недостатньо, і ця ситуація з агресивними нотками по відношенню до дитини, тоді буде доречно уточнити якусь додаткову інформацію у дорослих, які були присутні. Під час того, як дитина вам розповідає, можуть початися емоції – сльози, образи, злість. Важливо в цих місцях практикувати контейнерування. Ми даємо дитині проживати цю емоцію. Якщо вона плаче, ви просто підтримуюче говорите: «Я бачу, що ти дуже засмучений через це», «Мені шкода, що ти так себе почуваєш». Якщо є злість, то «Ти дуже злишся», можна навіть в моменті дати дитині випустити пар, сказати: «А ну давай, піди зараз подушку побий, бо я бачу, що ти сильно розізлився(лася) на це». Акцентуємо увагу на емоції, не ігноруємо їх. Якщо почалися сльози (переважно у дівчат середнього шкільного віку), то дати проплакатися. Далі з дитиною обговорюємо стратегії. Ви як дорослий в цьому місці маєте дитині показувати, трішки розширювати її зашорене бачення. Дитина вже використала той метод вирішення конфлікту, який змогла в тій ситуації. Ваша задача як дорослого розширити її бачення. Поговоріть, що ти б дитина взагалі хотіла з тією людиною надалі:чи розв’язати ситуацію, чи помиритися, чи завершити стосунки, чи взяти паузу. Можливо, дитині було просто важливо видихнути цю ситуацію і поставити на паузу. Ви їй передаєте відповідальність. Говорите: «Коли будеш готова, маякни ми далі про це поговоримо, подумаємо». Важливо в цьому місці витримувати баланс. Чим старше дитина, тим важливіше не нав’язуватися, не критикувати, не оцінювати, а  акуратно поділитися власним баченням. «Дивися, я тобі зараз розкажу, як би я в цій ситуації вчинила, а ти приміряй на себе, попробуй оце». Корисно ділитися власним досвідом, коли ви були в такому ж віці. Разом з дитиною мозковим штурмом шукаєте варіанти.

Цю стратегію стосунків втілюють не тоді, коли по відношенню до дитини чинять  агресивні дії чи булінг.
У випадку з конфліктами в дружбі у вас буде ціла історія. Основне в цій історії, ви постійно в контакті, постійно відслідковуєте емоції дитини, що з нею відбувається, якщо в якийсь момент дитині важко говорити, ви ставите на паузу, дитина готова продовжувати – продовжуємо говорити, і шукаємо варіанти, що можна було б зробити. Малюків та дітей молодшого шкільного віку ми вчимо, якими словами себе захищати, відстоювати свої кордони, турбуватися за свої інтереси. Чим діти старші, тим виникатимуть більш заплутані ситуації. Ваша основна задача – не стільки треба знати, що радити, скільки бути в контакті, щоб дитина за будь-якої ситуації знала, що вона може прийти до вас за будь-якої ситуації. У дитини має бути завжди відчуття довіри до вас. Якщо у дитини змалечку немає цього відчуття до вас, в підлітковому віці ви не будете знати 80%, чим живе ваша дитина. Ну, буде якась картинка: «Що там в школі? – Усе нормально». У кращому випадку будете знати, які ютьюб-кунали вона дивиться. Усе, що стосується сфери стосунків, друзів, інтимних, особистих, у вас не буде туди допуску, якщо не буде міцного контакту. Міцний контакт будується на довірі, на вмінні чути правду від дитини, на вмінні правильно і адекватно реагувати на цю правду, на вмінні не бомбити критикою, повчаннями. Вчіться спілкуватися в форматі рекомендацій, побажань. Якщо ситуація критична, у вас є право батьківського категоричного слова «Отут отак». Але таких ситуацій має бути небагато.

Коли ви натренувалися, слова проговорили, дії прикинули, при чому декілька варіантів розвитку подій. Далі благословляємо і відправляємо дитину: «Все давай, я в тебе вірю, у тебе все вийде, іди вирішуй своє питання». Можна не обов’язково вживу, можна, щоб дитина зателефонувала другу, помирилася, чи прояснила, чи сказала, що її було неприємно, що цей друг щось зробив.

Якщо ваша дитина – ініціатор конфлікту, значить, вона претендує на лідерські ролі. Її треба пояснювати, що це дуже відповідально. І якщо ти на це претендуєш, то вчися дружити правильно. Основи, принципи, цінності дружби постійно проговорюйте. Можна їх переглядати фільми і мультфільми про дружбу, а потім аналізувати, що там відбувалося, як там кожен герой по відношенню один до одного чинив. Якщо приділятимете цій темі увагу, то будете спокійними, що вклали в голову дитині правильне розуміння дружби.

Далі по алгоритму – дитина пішла спробувала. Якщо це спрацювало, круто, ми закріплюємо: «Ти молодець, пишаюся, що ти справився, сам зміг». Якщо щось не спрацювало, сідаємо, говоримо, підтримуємо, говоримо. Основний момент, що ви заохочуєте дитину самостійно справлятися – не замість неї, а «я тебе підтримую, з тобою, але пробувати тренуватися потрібно саме тобі». І ні в якому випадку директивно не забороняємо, навіть якщо вам 300 разів здається, що цей друг некорисний, неправильний, поганий, ми не говоримо фрази із серії «З цим, щоб більше я тебе не бачила». Ви не будете бачити: дитина просто так навчиться дружити, щоб ви не бачили. Вчіть дитину відрізняти погане від хорошого самостійно, щоб не довелося потім вести такі розмови.

За лекцією тренерів центру дитячого і сімейного розвитку “Атма”.