Прокрастинація сьогодні досить відоме поняття, яке часто використовують у жартівливому тоні. Натомість, якщо ви помітили прояви прокрастинації у дитини – це тривожний сигнал, що вимагає спільної уваги дорослих.

Прокрастинація – це визначення в психології, що означає схильність особистості до відкладання справ чи вирішення проблем на потім. Фактично людина ухиляється від складних для неї завдань усіма можливими способами.
Найчастіше про прокрастинацію говорять у контексті дорослих, але діти, на жаль, останнім часом також потерпають від такого психологічного стану. Не залишайте дитину наодинці з проблемою, не сваріть за лінь, краще допоможіть впоратися з нею та віднайти мотивацію. Матеріал у статті буде корисним і для вчителів, і для батьків.

Що провокує прокрастинацію?
Зараз існує низка різноманітних теорій походження цього стану, проте жодна з них повною мірою не розкриває питання, тому їх варто розглядати у комплексі.
Занепокоєння
Інтенсивний та сильний стрес фактично гарантує прокрастинацію дитини. Занепокоєння виникає через бажання (і часто неможливість) виконати все ідеально та страх перед помилкою. Невмотивований страх видатися невдахою, нерозумним і є стресовим фактором.

Самообмеження
Страх бути успішним, бо це накладає певні обов’язки. Традиційно, якщо дитина проявила себе з якогось предмету, чи має схильність до певної діяльності (танці, співи, малювання тощо), її експлуатують на повну (конкурси, олімпіади). Учень свідомо затягує виконання завдань, аби занизити свої можливості. Простіше бути таким, як всі, та не виділятись.

Нескореність
Дитину може дратувати роль, яку їй нав’язали: відмінник, ледар, оратор, ботан. Це ті крайнощі, які змушують дитину розвиватися однобічно. Не задоволена своїм положенням дитина боїться відкрито вступити в конфронтацію, тому йде внутрішній супротив, що спричиняє прокрастинацію. Інший прояв – постійний бунт і відкрита відмова щось робити. Так демонструється незалежність, але втрачаються навички виконувати завдання.

Тимчасова мотивація
Якщо дитина не бачить для себе позитивних наслідків від процесу виконання роботи, процес не приносить задоволення, чекайте на прояв прокрастинації. Причина – постійна напруженість та неможливість підтримувати сталий рівень мотивації.

Секрети боротьби з прокрастинацією
Поради батькам
Приділіть максимум уваги ситуації! Якщо ви помітили, що дитина зволікає, відкладіть власні справи на потім (ні, це не прокрастинація, це зміна пріоритетів). Подібний стан не виникає на порожньому місці, за ним криються більш серйозні проблеми, які можуть мати негативні наслідки для дитини у майбутньому. Напевно ви б хотіли, аби ваша дитина була такою:
Оптимістично дивиться на життя.
Вірить у себе та свій успіх.
Отримує задоволення від навчання на всіх його етапах.
Енергійна та цілеспрямована.
Виконує все, що обіцяла, і робити це вчасно.

Гадаєте, більшість дітей не хотіли б бути такими? Звісно, хотіли б. А прокрастинація віддаляє їх від цього.
Починайте діяти спільно проти проблеми. Не гнівайтесь і не кричіть, адже це не прояв ліні. Додатковий стрес може погіршити ситуацію. Спробуйте з’ясувати, з якої причини не виконується та чи інша робота. Будьте готовими більше уваги приділяти дитині.
Забезпечте дитині комфортний простір для роботи, слідкуйте за харчуванням, режимом роботи, аби після школи лишалась сила виконувати домашнє завдання.

Щоб діти мали достатньо енергії, потрібно:
Пити більше води.
Спати мінімум 8 годин.
За годину до сну – вимикається комп’ютер та не використовуються гаджети.
Споживати менше виробів з борошна.
Вживати полівітаміни у холодний період року.
Робити щоденну зарядку, мінімум – раз в тиждень інтенсивне тренування.
Слухати музику, яка підіймає настрій.

Це той необхідний мінімум, який дасть сили навчатися, реалізовуватися.

Чим може допомогти вчитель?
Об’єктивно, вчитель має розробляти цікаві уроки, задавати не нудні домашні завдання, відмовитись від спокуси вибирати одних і тих самих учнів на конкурси, бо треба давати шанс усім. Останнє особливо важливе! Ті, кому не вистачає впевненості в собі, повірять у власні сили, а ті, хто постійно бере участь у різних конкурсах, з часом зрозуміють, що вони мають з ким розділити тягар.

Для більшої продуктивності навчіть їх використовувати дві дієві техніки:
Pomodoro
Один з цікавих методів планування часу – Помодоро (помідор). Базові принципи Pomodoro такі:
Оберіть задачу для виконання.
Візьміть таймер та виставте час – 25 хв.
Працюйте доти, доки таймер не подасть сигнал, що відведений час сплив. Не відволікайтесь, якщо щось таки заважає – занотуйте цей фактор і працюйте далі.
Зробіть перерву на 3-5 хв.
Після кожного 4-го інтервалу (його так і називають – помідор), робіть тривалу перерву на 15-30 хв.

Метод Ейзенхауера
Ця техніка допоможе навчитися розставляти пріоритети, допоможе вирахувати важливі та несуттєві задачі.
Допоміжний елемент – опорна матриця, в яку записуються усі справи, залежно від ступеню важливості. Важливі та термінові справи виконуються в першу чергу, а нетермінові та неважливі – в останню.

Що робити (спільними зусиллями)?
Командна робота вчителя та батьків є найбільш оптимальним варіантом. Разом можна:
Навчити ставити цілі.
Блокувати фактори, які відволікають.
Мотивувати завершити справу.
Використовувати методики з організації робочого часу.
Не ставити зависокі вимоги до дитини.

Психологічне та фізичне здоров’я важливіше за золоту медаль чи перемогу на олімпіаді. Парадокс! Нема потреби повністю позбавлятись прокрастинації, бо надмірний контроль може зробити дитину ще більш нещасною. Балансуйте, будьте мудрими. Ніхто не ідеальний. І діти, власне, не мають повністю виправдовувати чиїсь очікування, вони мають бути щасливими. Ось те, чому важливо навчити. Щасливі люди не страждають від прокрастинації.