1. Батьківський контроль на гаджеті, яким користується дитина (особливо малий шкільний вік і до середнього підліткового віку).

2. Правила безпеки користування і перебування в інтернеті.

3. Говорити з дітьми про те, що є хворі люди, які можуть завдати шкоди і вчинити насильство. Але не залякувати дитину настільки, щоб вона боялася вийти на вулицю. Заляканій дитині вкрай складно дати супротив комусь.

4. Вчити дитину говорити “ні”. Цей досвід – мати свої бажання, мати право на відмову, дитина спочатку набуває в сім’ї. Дуже слухняні діти частіше стають жертвами насильства.

5. Правила особистих кордонів свого тіла, – “правило трусиків”. Це розуміння інтимності і поваги до свого тіла і тіла іншої людини.
Сюди входить обізнаність інтимних частин тіла – статевих органів (справжні назви статевих органів).
Дитину, яка освічена в питаннях свого тіла, буде важче ввести в оману, тому що вона знає, як має бути.

6. Довіра своїй інтуїції через розуміння приємних і неприємних дотиків і не тільки (тут дивимося пункт 4 – право на відмову).

7. Дії захисту. На вулиці – кричати і звати на допомогу, бігти (це можна програти з дітками в грі з іграшками). В інтернеті – якщо є обіцянки чогось(гаджети, солодощі), і прохання вислати фото, прохання не говорити батькам – мають насторожити дитину, і бути причиною прийти з цим до батьків.

8. Тема секретів. Секрети не повинні бути такими, від яких страшно, боляче, соромно. Від таких секретів треба позбуватися.

9. Давати посил своїм дітям, що ви завжди їх підтримка і захист. Вірити своїй дитині.

10. Зацікавленість інтересами і життям дитини, але з повагою на особистий простір і кордони. Психологічно здорова атмосфера в сім’ї.

Профілактикою сексуального і сексуалізованого насильства є відкритий довірливий контакт батьків з дитиною, повага і адекватне статеве виховання (інформація, що відповідає віку дитини).

Альона Пєшкова