Довіра дозволяє побудувати систему відносин між людьми. Саме на ній часто тримаються наші стосунки з державними інституціями, роботодавцями, рідними, друзями, з усіма навколо. 

За результатами Edelman Trust Barometer рівень довіри до урядових інституцій у всьому світі знижується, натомість зростає рівень локальної довіри. Тобто ми більше схильні довіряти «простій людині», як ми, ніж представнику влади. 

Сьогодні вайбер-чати та групи в інших соцмережах і месенджерах сповнені тисячами емоційних повідомлень від «простих людей», які нібито знають щось секретне. Розгляньмо кілька прикладів. 

❗️ «Терміново! Запасайтеся водою, продуктами та усім необхідним, бо магазини не будуть працювати два дні», – повідомив друг брата, сестра якого має кума в СБУ. 

❗️ «Я місяць була в окупації. Надивилася жахів, що не передати. Я знаю точно, що насправді це все вчинили українці, які давно проживають в росії…», – повідомила жінка з одного зі звільнених сіл Чернігівщини. 

❗️ «У найближчі години відбудеться вирішальний бій на Україні, який або приведе нас до перемоги і НАТО вплутуватися не буде, або якщо ми програємо (хай не буде так!) нас роздавлять. З кожної сторони приймає участь по 90000 чоловік. Бійці просять молитви!», –  такий текст нещодавно масово поширювали у різних групах. 

У переважній більшості випадків люди, які поширили ці повідомлення, не зможуть пояснити вам, чому магазини не будуть працювати, чи представлялися росіяни вихідцями з України перед вчиненням своїх злочинів і за що помста, що таке вирішальний бій, де саме він буде, звідки інформація про 90 тисяч чоловік? І головне – де вперше з’явилися цей текст чи зображення?

Що не так із цими повідомленнями та кому вигідно, щоб вони поширювалися? 

Це емоційні повідомлення, які поширюються, щоб викликати або посилити панічні настрої, дезорієнтувати нас і підштовхнути до неадекватних вчинків. Нам часто важко контролювати емоції, коли справа стосується нашої безпеки або рідних. Особливо – в умовах війни, коли загроза є реальною. 

Ми регулярно чуємо повідомлення про нестачу води, продуктів харчування, ліків у зонах бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях. Бачимо звірства, які вчиняють російські окупанти. Багато хто сам зіштовхувався з ними і тепер боїться повторення. 

Однак страх і паніка – погані порадники при ухваленні рішень. Водночас, вони чудово допомагають ворогу в інформаційній війні. Російським пропагандистам вигідно поширювати панічні настрої серед українців, щоб дестабілізувати ситуацію зсередини.  

Такі повідомлення поширюють ті самі звичайні люди, яким ми схильні вірити. Пропагандисту ж достатньо запустити вірусну інформацію через соціальні мережі – і вже за деякий час ми почуємо її в черзі до банкомата або в розмові від знайомої людини. Тоді повідомлення перестає бути дописом у соцмережі, а перетворюється на «реальність» із додатковими подробицями й вигадками.

Що робити, щоб не піддатися впливу емоційним, панічним повідомленням? 

Поради, підготовлені Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики ще до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, залишаються актуальними: 

☑️ зберігайте самоконтроль і не поширюйте інформацію емоційного характеру в соцмережах; 

☑️ не довіряйте інформації з сумнівних джерел і не поширюйте її, навіть якщо це знайома вам людина, перевіряйте першоджерела; 

☑️ звіряйте тривожні новину з офіційними джерелами інформації та відомими інформаційними агентствами;

☑️ інформація на приватних акаунтах у соцмережах може не відповідати дійсності: акаунт може бути зламаний, смартфон, планшет, комп’ютер – просто викрадений. 

За інформацією команди проєкту «Вивчай і розрізняй: інфо-медійна грамотність»