Учениця 10-Д класу гімназії Софія Новосьолова створила ще один вірш про війну, життя українців у складних умовах агресії та відвагу нашої нації. Дівчина записала й відеоваріант.

Привіт. Сьогодні не звично мовчати.

Тож думаю й я не промовчу ні раз.

В вогні помирає чиясь рідна мати,

а ворог все плентає нас «вызволять».

Ми їли спокійно, навчали, сварили,

ми дихали вільно, та враз зупинили.

До цього кричали, благали, молили:

«не йдіть в Україну, ми вже натерпіли».

Та що зробить люд, коли зверху собаки,

що лають на кожного, мов вурдалаки.

А знаєш, ми всі маєм різні бажання.

Хтось хоче у гори, комусь чашку чаю.

Хтось модну машину чи рідну людину,

а хтось загребти не свою Батьківщину.

Але ви там цей, закатайте губу.

Бо скоро спіймаєте спільну журбу.

Ти думаєш, наших так просто здолати?

Ми українці, і нас не зламати.

Ми за країну згриземо усіх,

хто смерті бажає народу й душі.

Хотіли розбити, та ви нас з’єднали.

Ви націю нашу скріпили й підняли.

А ви залишайтесь в своєму багні,

бо вже не відмиєте руки брудні.

Якби тільки руки, та серце бридке.

Пусте, зачорніле, гниле й неживе.

Не дякуєм вам за «гостинний» прихід,

з гостинцями зброї, ракет й нових бід.

Прокиньтесь. Ви вбивці! Там гине народ.

Ну якось не чемно, стуліть вже свій рот.

А наші солдати зіллють вас усіх.

І будете гнити, молити без слів.

Бувайте. Змітайся росія бридка.

А Україна живе! І жива!

ВІДЕОВАРІАНТ:

https://fb.watch/csUCmceqVc/