Діти ростуть і дружать разом. Це істотно відрізняє дитячу і дорослу дружбу. Деякі люди проносять дружні стосунки від садочка, через молодшу, середню, старшу школу до дорослого життя. Кризи в дружбі й вікові кризи тісно сплітаються.
Дітям завжди неприємно, коли батьки з нотаціями і повчаннями втручаються в їхній стосунковий світ. Але якщо батьки уміють це робити обережно, як сапери на мінному полі, знають, де які дротики перерізати, а які залишати, уміють акуратно направити без грубого втручання в особистий простір, особливо з дітьми старшого підліткового віку, тоді може бути користь.
Вікові особливості. Психологи дитячу дружбу ділять за віковими критеріями. Дружба в 3, 6, 9 і 14 років – це різні дружби. Треба розуміти, на що звертати увагу, чи хвилюватися з приводу того, що немає друзів, не складаються в цьому віці стосунки.
У 2-3 роки починають зароджуватися стосунки, зв’язки з іншими дітьми. Дружба для дитини ще не є цінною, вона мінімальна, тому що ще досить сильний зв’язок із мамою, татом, сепарація до кінця не відбулася. В інших дітях дитина може бачити конкурента. Якщо інша дитина візьме його іграшку, він почне вередувати, забирати, захищати своє. Якщо увагу його мами привертає якась інша дитина, дитина може гостро реагувати і ображатися. 
Але контакт із іншими дітьми теж важливий, тому що дитина спостерігає за тим, як поводяться інші діти, які у них характери, як вони себе проявляють в різних ситуаціях. Таким чином вони можуть і самі якось себе проявляти. Роль батьків – дуже обережно підправляти і намагатися пояснювати дитині, що таке дружба, а що таке недружба. І коли дитина не хоче ділитися іграшкою, це є норма, тому що в цьому віці діти досить егоцентричні, сконцентровані на собі – це цілком нормально. Але вчити тому, що можна ділитися іграшкою, що можна помінятися іграшкою – вже можна.
У цьому віці ми вчимо основам дружби: як треба підійти і сказати: «Привіт, мене звати так-то», вчимося ділитися правильно іграшками, дякувати, якщо хтось ділиться, сприймати нормально, якщо хтось не хоче ділитися іграшкою, вчимо, як відволікти дитину на щось інше, що треба не намагатися відібрати цю іграшку, а піти гратися чимось іншим. Основна роль батьків – направляти дитину і показувати її, як можна в тій чи іншій ситуації вчиняти.
У 4-7 років починають з’являтися справжні дружні стосунки. Але вони будуються на тому, що якщо сьогодні мені хтось зробив щось приємне: поділився смачним, дав іграшку, значить це мій друг, а якщо завтра він мені щось не дав, то не є моїм другом. У молодшому шкільному віці дружба може швидко початися, і так само швидко закінчитися – це нормальний процес. 
Для цього віку дуже важлива спільна гра. Як правило діти здружуються, в спільній грі. Якщо діти раз погралися і довгий час не бачаться, то потім просто забувають про цього друга. Але якщо вони граються досить часто, то зв’язки стають міцні. Саме в цьому віці утворюється дружба, яка може проіснувати все життя, якщо все добре складеться. 
Ще друзями стають діти, батьки яких дружать. Проводять спільний час разом, діти бачаться регулярно, і теж починають дружити.
У цьому віці дітям необхідне самоствердження за рахунок інших дітей. Діти знають, що батьки їх люблять, вони для них найрозумніші, найсильніші. Виникає питання, чи найкращий я для інших дітей, і вони шукають такого самоствердження. Може виникати вихваляння – дитина приходить і починає хвалитися іграшкою, одягом, розвагами. Це нормальний процес, у ньму немає нічого поганого. 
Бувають винятки, коли в цьому віці дитина починає спілкуватися з дітьми, які, навпаки, її ображають. Тут уже відповідь, чому так відбувається, треба шукати в сім’ї, якісь взаємини в сім’ї теж таким чином вибудувані, дитину, можливо теж пригнічують, і вони в однолітках несвідомо знайшла таких самих людей, як і в сім’ї. Якщо таке спостерігаєте, проконсультуйтеся із фахівцями.
Конфлікти в цьому віці виникають досить часто. Це нормально. Не треба дуже з цього приводу хвилюватися.
Роль батьків в цьому віці – пояснити, що таке справжня дружба, як відрізнити справжню дружбу від несправжньої. У цьому віці важливо говорити з дитиною, що таке корислива дружба, хто такий справжній чи несправжній друг.
Якщо дитина у вас бере на себе активні лідерські позиції, поводиться жорстко і агресивно, треба зауважувати на почуттях інших людей, щоб дитина звертала увагу, як при цьому почувається інша дитина, коли та щось неприємне робить, чи приємно це іншій дитині. Якщо дитина тихенька, сором’язлива, то просто вчіть дитину контакту: як правильно знайомитися, як зробити перший крок, як проявити ініціативу в дружбі.
У 8-10 років діти вже добре можуть аналізувати вчинки однолітків і дорослих. Самі можуть вирішувати, з ким товаришувати, а з ким ні, що є правильно, а що ні. В цьому віці не потрібно забороняти з кимось дружити. Батьки часто запитують: «Що робити, якщо дитина зв’язалася із другом, який на неї погано впливає?». У цьому віці не можна заборонити дитині з кимось спілкуватися категорично через поганий вплив. Задумайтеся, чому ваша дитина подружилася саме з цією дитиною.
У цьому віці діти починають дружити із тими дітьми, з якими виникають спільні інтереси. Ходять на спільні гуртки, часто бачаться в школі. Обирають тих, хто їм співзвучний по чомусь внутрішньому, вже більш точково можуть знайти друга, який їм відповідає. Але все ж дружба ще сприймається крізь призму власної особистості, тому діти все-таки дружать з тими, хто їм приділяє час, хто достатньо приділяє уваги, на того й орієнтуються. 
У цьому віці починають довіряти іншим дітям свої секретики. Унаслідок з’являються перші образи, і виявляють несправжніх друзів, тому що часто в цьому віці хочеться чийсь секрет хочеться ще комусь розповісти, щоб про нього всі дізналися, відбувається зрада. Тому тут важливо в цьому віці дітям пояснювати, що якісь свої секрети, які особливо важливі, можна розповідати лише друзям, про яких точно знаєш, що це перевірені друзі і уміти тримати секрети, які також і тобі довірили. 
Сварки і конфлікти в цьому віці вже трапляються досить рідко. Колишні друзі зазвичай припиняють спілкуватися, коли в них зникає якийсь спільний інтерес.
У 11-14 років дружба стає справжньою дорослою дружбою, по силі навіть сильнішою за дорослу, тому що в цьому віці підлітки орієнтуються вже не на батьків, а на ровесників, друзів. Дружба з однолітками набагато важливіша, ніж взаємини з батьками. Відкритися своєму другу, подрузі, набагато легше, ніж батькам. Тому дружба в цьому віці є досить міцною, сильною. У цьому віці вона дуже необхідна дітям: вони багато часу витрачають на спілкування в соцмережах, на живе спілкування. Навіть, якщо дорослим здається, що вони розмовляють про блогерів, про щось незрозуміле, нецінне, будьте впевнені, що це дає їм набагато більший ресурс, ніж “розумне” спілкування з батьками. Вони можуть відкритися другу, і ніхто їх не засудить, не скаже, що “дивишся не те”, “треба розуму набиратися”. Дружба в цьому віці є дуже важливою. Якщо ви бачите, що у вашої дитини немає хоча б одного друга, можна запропонувати секцію, гурток, знайти спільний інтерес з іншими дітьми, певний соціум, де вони можуть роззнайомитися з кимось новим.
Не варто хвилюватися, якщо дитина починає товаришувати з кимось дорослішим, або молодшим: емоційно та інтелектуально, ми розвиваємося з різною швидкістю.

За лекцією в центрі дитячого і сімейного розвитку “Атма”.