Батьки нерідко тривожаться через надмірно проведений дітьми час за ґаджетами. З якого часу, проведеного за екраном, можна стверджувати, що в дитини є нездорова прив’язаність?

Це стосується будь-чого: солодкого, ґаджета. Важливо зрозуміти: якщо ми це забираємо, яка буде реакція?

Градація залежності.
1. Залежності немає: якщо говорите: “Я заберу у тебе ґаджет”. І дитина каже: “Добре, я можу і без нього”.
2. Легка залежність: коли дитина каже: “Мені буде погано, але я можу без цього обійтися”.
3. Важка залежність: “Мені буде без цього погано, і я без цього не можу жити”.

Надмірний екранний час. Найпростіше, як можна виявити залежність, – подивитися по часу. Якщо це займає більшість вільного часу дитини, це перша ознака, що у дитини є залежність.

Відтягування прямих обов’язків. Якщо дитина приходить зі школи, і просить трохи пограти, а потім зробити уроки, максимально намагається відтягнути час з уроками, потім вчить їх вночі. Тоді це теж свідчить про те, що дитина залежна.

Втрата інших захоплень. Якщо раніше дитина любила грати в футбол, у настільну гру з вами, на вулиці разом з друзями грати, але певний час минув, – її подарували новий телефон, вона знайшла якусь гру, і її вже стало все нецікаво. Це одна з ознак залежності.

Намагається “обійти” обмеження. Якщо ви помітили, що дитина вас починає обманювати щодо часу, проведеного з гаджетом, замовчує, що перевищила раніше обумовлений вами ліміт. Це ознака, що
дитина не усвідомлює того, що їй самій від цього гірше. З часом її буде все більше поглинати ця залежність.

Бурхлива емоційна реакція на обмеження доступу до гаджету. Якщо послідувала заборона, ви кажете: досить, час на гаджети закінчився, і після цього в дитини часто виникають бурхливі емоції, вона починає злитися, казати “ще трішки, останню гру, останній раунд”.

Обмеження доступу до гаджету дуже засмучує дитину. Ходить сумна, розказує “мамо, тато, ти мене не любиш і ніхто мене не любить”, але якщо отримує гаджет, усе відразу стає добре, це теж ознака залежності.

Втрата інтересу до живого спілкування, мало живих друзів. Зараз соціальні мережі дуже розвиваються, і діти звикли спілкуватися в соцмережах. Можуть називати це спілкуванням. Ставлячи смайлики, вони розучуються виражати справжні емоції, посміхатися. Спілкуватися вживу стає набагато тяжче. Навіщо це робити, коли можна простіше – в телефоні. Ну, і в зв’язку з цим, коли немає живого спілкування, значить немає справжніх друзів, з якими добре проводити час.

Головні болі. Дитина скаржиться на болі в голові, біль в очах.

Фізіологічні ознаки. Втома, неспокій, дратівливість поза гаджетом, можливо, поганий сон, кошмари.

З’являються проблеми з навчанням. Як правило, дітям дають в школу телефони, в яких вони можуть сидіти замість навчання. З’являється неуважність. Дітям складно уявляти і придумувати своє.
Коли в телефоні вже все придумано, ти вже бачиш якийсь продукт, який хтось створив, діти втрачають можливість щось фантазувати і щось придумувати своє”.

Щодо оптимального часу користування, то чіткого розподілу “такий-то час на такий-то вік” немає.

Певний таймінг може бути для дітей 3-5 років через те, що їхній зір тільки розвивається, і надмірний час біля екранів може зашкодити.

Дошкільний, молодший шкільний – мінімум, з віком поступово можна трошки збільшувати цей час. Радять не більше 30-40 хвилин.

Для старших класів – година, не більше 2-х.

За лекцією тренера центру дитячого і сімейного розвитку “Атма” Олександра Негоди.