Тренер із батьківсько-дитячих відносин та автор проєкту Effectiv parents Ірина Сєргєєва у своїй статті “6 речей, яких насправді бракує сучасним дітям” пише:
“Найчастіше ми керуємося своїми цінностями, а вони були сформовані ще в нашому дитинстві, коли особливо цінним здавалося те, чого бракувало. Щось з того часу знецінилося, як-от напої та їжа швидкого приготування, а щось – залишилося. У будь-якому разі, потрібно розуміти, що багато цінностей часів нашого дитинства втратили свою унікальність, а інші, звичайні та поширені, – навпаки, стали дефіцитом.

Виникає питання: чим замінити гаджети і солодощі, такі рідкісні для нас маленьких, і настільки звичайні для сучасних дітей; чого їм бракує насправді?
Все зводиться до простих речей, які для покоління 35+ рідко були проблемою. Дефіцит якісної освіти і медобслуговування, впевненості у завтрашньому дні, неможливість жити в передбачуваному суспільстві і світі я залишу за кадром, адже ми, як приватні особи, можемо вплинути на них лише частково. Але є багато дійсно важливих для дитини і дефіцитних речей, поділитися якими може кожен з нас:

1. Якісний контакт з дорослими. Виникає на підставі співпраці, безумовного прийняття, довіри, емпатії, підтримки, обміну думками та ідеями, коли старші направляють дитину, але не пригнічують її. Не намагайтеся бути дитині другом, якщо ви його родич. Станьте доброзичливим дорослим, від якого дитина може чекати поради та підтримки тоді, коли матиме потребу в них. На такого дорослого лягає також функція встановлення та підтримання твердих, але гнучких правил і меж. Тому що, не навчившись життя за правилами в родині, дитина зіткнеться з необхідністю засвоювати ці навички в суспільстві, і не факт, що воно буде до нього настільки ж терпимо, як рідні і близькі.
Без крайньої потреби не займайтеся з дитиною тим, що не подобається особисто вам

2. Якісне дозвілля з дорослими. Забезпечує можливість міжособистісного контакту. Це може бути що завгодно – від сімейних вечірок і роботи в саду до спільного фітнесу та рукоділля. Важливо, щоб при цьому відбувалася конструктивна взаємодія дитини з дорослим, а не паралельне існування. Якщо ви весь день провели з дитиною, але кожен з вас сидів у своїх соцмережах, потім ви наставляли його з приводу навчання і шкоди соцмереж, а потім ще півгодини погуляли з собакою в парку, принагідно розмовляючи, то якісним дозвіллям з дитиною можна назвати тільке останнє.

3. Якісне дозвілля з однолітками. Спілкування з друзями в соціальних мережах і месенджерах не дозволяє дитині розвинути навички спілкування в необхідному обсязі. Коли діти фізично перебувають в одній кімнаті, але кожен сидить в своєму планшеті, це не те. Дорослому при цьому варто продумати і, можливо, взяти участь у створенні контекстів, при яких діти зможуть наживо спілкуватися один з одним. Важливо усвідомити, що ви не зможете прожити життя за дитину, але створити контекст, при якому у них будуть бажання і можливість відійти від екранів (покликати друзів дитини до себе в гості, продумавши і підготувавши декілька ігор, відвезти компанію на екскурсію, в парк, на риболовлю), вам цілком під силу.

4. Активні форми відпочинку: будь-який спорт, що залучає дитину (і партнерів по ньому, якщо такі є), прогулянки, пікніки тощо. Останнім часом вони стали рідкістю, а даремно. Цілком реально знайти такі форми активного відпочинку, які внесуть різноманітність і у ваше життя, і в життя вашої дитини. І повірте, спогади про сімейні походи зігріватимуть дитину ще довго.

5. Офлайн-ігри за правилами і без. Перші розвивають виконавчі функції у дитини (дотримання правил, навіть коли не хочеться; дотримання порядку і ритуалів), а другі – допомагають розвинути фантазію і скинути напругу в комфортній для дитини формі. Перші можуть зажадати вашої участі, другі – вашого розуміння (що бігати як очманілому з товаришами, будувати космічний корабель з коробок, дресирувати черепашку, в’язати п’ятдесятий шарфик або робити ще щось недоступне вашому розумінню – абсолютна необхідність для дитини). І якщо ця діяльність наповнює її життя і допомагає знайти рівновагу, вам варто це поважати.

6. Самотність без гаджетів. У цій ситуації будь-яка людина займеться ресурсною для себе діяльністю – сном, читанням, музикою, малюванням – чим завгодно, що йому подобається. Навіть якщо вам здасться, що це безглузде марнуваннячасу, дозвольте дитині зайнятися цим, тому що без часу, проведеного на самоті, за заняттям, яке просто подобається, дитина не зможе розвиватися нормально, і в майбутньому у неї буде маса проблем з організацією свого життя і взаєминами з іншими людьми.

Щось зі списку «відгукнулося»? Спробуйте це заповнити. Запитайте дитину, чим би вона хотіла зайнятися, окрім гаджетів (і того, надлишок чого ви знайшли в її житті). Якщо ви зробите такий трюк вперше, не дивуйтеся, що дитина протестуватиме. Можливо, дитина сама не придумає альтернативи звичним заняттям. Тоді запропонуйте її ви, звернувшись до вихідного принципу з’єднання дефіциту і користі.
Наприклад, ви вважаєте, що дитина занадто мало рухається на повітрі. Що ви зможете їй запропонувати з того, що подобається самому? Гру в футбол? Відвідування відкритого басейну? Прогулянку з собакою в лісі? Напевно є варіант, який буде приємний і корисний і їй, і вам. На ньому і зупиніться.

Важливий момент: без крайньої потреби не займайтеся з дитиною тим, що не подобається особисто вам. Вона все одно відчує, що вас це обтяжує, і позитивний ефект буде значно нижчим. Або не відчує, і вас буде демотивувати таке дозвілля, підштовхуючи до звичайних практик солодощів і гаджетів. Отже, якщо футбол або читання – зовсім не ваше, краще знайдіть когось іншого, хто зможе заповнити їх нестачу. І займіться тим, що подобається і вам, і дитині.”