В гімназії відбулася зустріч учителів та дитячого психолога, психотерапевта Володимира Осичнюка. Він розповів освітянам про особливості смертельно небезпечних ігор, чому і кого вони «затягують» та озвучив поради й рекомендації, як краще поводити себе вчителю.
«Ми маємо зрозуміти, що перебуваємо ще на самому початку дуже непростої епохи подібних ігор, – говорить Володимир Осичнюк. – Тому кожному необхідно бути обізнаним у цій темі, особливо вчителю, котрий безпосередньо в своїй професійній діяльності пов’язаний з дітьми».
На сьогодні, за його словами, рівень обізнаності дорослих – орієнтовно 15%, в той час, як дітей – всі 90%. Найвразливіша категорія дітей – 10-13 років. Оскільки менших подібне не захоплює, а в старших уже виробився своєрідний імунітет.
Найбільше піддаються впливу ігор в соціальних мережах дві категорії дітей: перша – діти, яких по життю супроводжує злість, образи і друга – зухвалі діти, які подібне сприймають як виклик.
Психолог наголосив на тому, що боятися говорити на цю тему не можна.
«На тему ігор, які впливають на життя, необхідно говорити, аби упередити можливі трагічні наслідки. Діти мають знати, що є до кого звернутися, є хтось, хто володіє інформацією, з ким можна поговорити. В основі цих ігор лежить глибокий і персоніфікований контакт з дитиною, вона відчуває, що дійсно комусь потрібна, що хтось це робить саме для неї. Тому насамперед батькам потрібно бути дуже уважними до своїх дітей, спілкуватися з ними, дізнаватися про турботи і, звісно, слідкувати за часом, коли саме дитина перебуває в мережі. Адже розробники небезпечних ігор надсилають повідомлення вночі, аби дитина була усамітнена і в сонному стані погано усвідослювала, що відбувається», – говорить Володимир Осичнюк.
Як висновок він назвав такі складові профілактики: обізнаність, не боятися цієї теми, колективна допомога.